Свято-Успенський Храм
с. Линовиця
с. Линовиця
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні в недільному Євангелії від євангеліста Матфея, у 21-й главі, ми чули розповідь про злих виноградарів.
У цій притчі Христос хоче показати нам саму основу людського спасіння, звертаючись до історії всього Старого Завіту.
Господь створив цей світ — прекрасний Божий виноградник — і поставив у ньому людей, щоб вони опікувалися ним, обробляли його та приносили належні плоди.
І ось господар виноградника починає посилати своїх слуг, щоб отримати від виноградарів ці плоди. Але виноградарі побили одних слуг, інших убили, а третіх побили камінням.
Під цими слугами ми, в першу чергу, повинні розуміти старозавітних пророків, яких Господь посилав до Свого вибраного народу. Вони закликали людей до покаяння, до повернення до Бога, до праведного і благочестивого життя.
Але, як ми знаємо з історії Старого Завіту, багатьох пророків чекала плачевна доля від рук царів та озлобленого і затьмареного гріхом народу.
Ми бачимо це і на прикладі святого Іоана Предтечі.
Іоан прийшов до царя Ірода, щоб викрити його беззаконня і вказати на зло, яке він чинив. Але що зробив Ірод?
Він послухав Іродіаду і наказав відтяти голову Іоану Предтечі.
Таким чином, ця притча про злих виноградарів показує нам не тільки історію старозавітного Ізраїлю, але й ганебність людського серця, особливо тоді, коли людина отримує владу і забуває саму суть свого служіння.
Замість того щоб опікуватися виноградником Господнім, прикрашати його і приносити Богові плоди, людина починає вважати його своїм.
Вона починає привласнювати собі те, що належить Богові.
І тоді Господь посилає до цих виноградарів Свого Сина.
Він говорить:
«Пошлю сина мого улюбленого; може, посоромляться його».
Але виноградарі, побачивши сина, говорять:
«Це спадкоємець; ходімо, вб’ємо його і заволодіємо спадщиною його».
І вони виводять його за межі виноградника та вбивають.
Цими словами Господь провіщає Своїм учням те, що чекає на Нього Самого: Христос буде виведений за межі Єрусалима і розіп’ятий на Голгофі.
Ця Голгофська Жертва не була випадковою подією.
Христос усвідомлено йде на хрест і заздалегідь готує Своїх учнів до майбутніх важких подій.
Він показує їм важливість Свого приходу у світ і встановлення Таїнств Господніх, через які кожна людина, що увірувала в Христа, може не тільки бути з Ним, але й стати частиною Божого виноградника і принести добрий плід.
Адже коли прийде справжній Господар виноградника, Він запитає кожного з нас про наші плоди.
І тут ця притча вже безпосередньо стосується кожного з нас.
Які плоди ми принесемо Богові?
Плоди цього виноградника — це наші добрі справи, виконання Христових заповідей, наше благочестиве життя.
І не тільки в один день, не тільки тоді, коли ми приходимо до храму, а постійно — протягом усього нашого життя.
Бо християнство — це не окремі добрі вчинки.
Це спосіб життя.
Це постійне перебування з Христом.
І тому сьогодні Христос закликає кожного з нас задуматися над власним життям.
Задуматися над тим, які плоди ми приносимо Богові вже сьогодні.
Що залишиться після нас?
Які плоди нашого життя побачить Господь?
Чи будуть це плоди любові, милосердя, віри, покаяння і добрих справ?
Чи, можливо, ми проживемо життя так, ніби цей виноградник належить нам, а не Богові?
Тож, дорогі браття і сестри, будемо дослухатися до цієї Христової притчі.
Будемо уважніше дивитися на своє життя і через молитву, покаяння та участь у святих Таїнствах змінювати його на краще.
Нехай Господь допоможе нам принести добрі плоди нашого життя, щоб, коли прийде час зустрітися з Ним, ми могли не зі страхом, а з надією сказати:
«Господи, ось плоди, які я приніс Тобі з того виноградника, який Ти довірив мені».
І нехай за Своєю великою милістю Господь сподобить усіх нас увійти до Свого Небесного Царства.
Амінь.
Андрій (Павлушенко)
