Серед святих подвижників українського православ'я постать святого праведного Петра Калнишевського (Багатостраждального) є унікальним свідченням незламності духу, християнського терпіння та жертовного служіння рідному народові. Останній кошовий отаман Запорозької Січі, хоробрий полководець, щирий меценат і ктитор православних храмів, він завершив свій земний шлях не на чолі війська, а в найсуворішому чернечому ув'язненні в казематах Соловецького монастиря. Провівши чверть століття в тісній, холодній кам'яній ямі, він не зламався, не озлобився на своїх катів, а піднісся до висот святості через безперестанну молитву, смирення та цілковите уповання на Промисел Божий.
Хто такий праведний Петро Калнишевський: походження, козацька звитяга та кошове отаманство
Святий Петро Калнишевський народився у 1690 або 1691 році в селі Пустовійтівка (нині Роменський район Сумської області) у благочестивій шляхетській родині. Ще замолоду він відчув покликання до козацького лицарства і вирушив на Запорозьку Січ, де завдяки винятковому розуму, сміливості, чесності та управлінському таланту пройшов шлях від простого козака до найвищих військових посад: писаря, військового судді і, зрештою, кошового отамана.
Петро Калнишевський обирався кошовим отаманом Запорозької Січі рекордну кількість разів — десять років поспіль (з 1765 по 1775 рік), що було безпрецедентним випадком у козацькій демократії:
-
Захисник південних кордонів: під його командуванням запорожці здобули блискучі перемоги в російсько-турецьких війнах, проявивши надзвичайну хоробрість у битвах на морі та суходолі.
-
Дбайливий господар: Калнишевський розбудовував Запорожжя, сприяв заселенню диких степів українськими селянами, розвивав землеробство, ремесла та вільну торгівлю, захищаючи січові землі від імперського загарбання.
-
Будівничий та благодійник церков: отаман відзначався винятковим християнським благочестям. Своїми коштами він збудував величну Свято-Троїцьку церкву в рідній Пустовійтівці, собор Покрова Пресвятої Богородиці в Ромнах, церкви в Лохвиці, Києві та на самій Січі, щедро жертвував золото й срібло на Києво-Печерську лавру та храм Гробу Господнього в Єрусалимі.
Зруйнування Запорізької Січі 1775 року та підступний арешт
Після перемоги над Османською імперією царський уряд більше не потребував сили запорозького козацтва. Самобутній, вільний устрій Січі викликав страх у російської імператриці Катерини II. У червні 1775 року стотисячне царське військо генерала Текелія підступно оточило Запорозьку Січ у час, коли більшість козаків перебували на промислах.
Аби уникнути братовбивчого кровопролиття між християнами, 85-річний кошовий отаман разом зі старшиною вирішив не чинити збройного опору, сподіваючись на справедливий суд і переговори. Проте царська влада вчинила жорстоко: Січ було вщент зруйновано і пограбовано, козацькі клейноди вивезено, а самого Калнишевського разом із суддею та писарем таємно заарештовано і засуджено без суду до довічного ув'язнення.
25 років у кам'яному казематі Соловків: подвиг Багатостраждального
Місцем страждань для 85-річного старця було обрано Соловецький ставропігійний монастир у холодних водах Білого моря. За секретним царським наказом Петра Калнишевського помістили до одного з найжахливіших казематів Головленківської вежі:
-
Умови ув'язнення: кам'яна яма розміром метр на два, без вікон, денного світла, тепла й свіжого повітря. Крізь крихітний отвір йому подавали лише воду та черствий хліб.
-
Сувора ізоляція: отаману було заборонено будь-яке спілкування з людьми, листування та вихід на подвір'я. Лише тричі на рік — на Різдво, Великдень і Преображення Господнє — під суворим конвоєм його виводили до монастирської церкви помолитися і приступити до Сповіді та Причастя.
-
Духовна перемога над темрявою: у сирому, холодному склепі, де на ньому зотлів увесь одяг, святий Петро провів чверть століття — 25 років! Він не збожеволів, не впав у розпач і не вимовив жодного слова прокляття на адресу своїх катів. Навпаки, його тісна камера перетворилася на чернечу келію безперестанної молитви Ісусової та покаяння, подібну до печер древніх отців-пустельників.
Коли у 1801 році новий імператор Олександр I оголосив амністію і дарував Калнишевському волю, перед монастирською братією постав 111-річний, повністю сліпий, сивий старець у лахмітті, проте з ясним розумом і дивовижно лагідним серцем. Відмовившись повертатися у світ, де вже не лишилося його рідної Січі, праведник добровільно залишився ченцем-послушником у Соловецькій обителі доживати свої дні у христовій тиші.
Блаженна кончина (1803 рік), поховання та канонізація святого
Праведний Петро Калнишевський мирно спочив у Бозі 31 жовтня (13 листопада за старим стилем) 1803 року у віці 112 років. Братія Соловецького монастиря з великим благоговінням поховала праведного старця на монастирському подвір'ї біля Спасо-Преображенського собору, встановивши на могилі масивну плиту з білого граніту.
Довгі десятиліття його пам'ять шанувалася українцями як символ незламної гідності, а на могилі праведника на Соловках завжди палали свічки.
У 2008 році Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату причислив Петра Калнишевського до лику святих праведників під іменем Петро Багатостраждальний. У 2014–2015 роках відбулося загальноцерковне прославлення святого всією повнотою українського православ'я. Святий Петро став символом поєднання воїнської мужності, державного розуму та найвищого християнського аскетизму.
Дата пам'яті праведного Петра Калнишевського за новим календарем
У Православній Церкві України, яка дотримується новоюліанського церковного стилю, день пам'яті святого праведного Петра відзначається:
-
Основний день пам'яті: 31 жовтня (день блаженної кончини; за старим стилем — 13 листопада).
-
Свято Покрова Пресвятої Богородиці (1 жовтня): у День захисників і захисниць України та День Українського козацтва праведного Петра молитовно вшановують як покровителя українського воїнства.
-
Собор Запорізьких святих: у день пам'яті святих подвижників козацького краю.
У день свята у храмах звершується Божественна літургія, на якій віряни просять угодника Божого про мир, стійкість у випробуваннях та звільнення полонених.
У чому допомагає праведний Петро Багатостраждальний: про що моляться святому
Святий Петро Калнишевський є особливим покровителем для кожного, хто проходить крізь важкі життєві випробування:
-
Молитва за військових та захисників України: як кошовий отаман, святий оберігає воїнів, дарує мудрість командирам, захищає від ворожої зброї та зміцнює бойовий дух.
-
Заступник військовополонених і незаконно ув'язнених: переживши 25 років нелюдського ув'язнення, святий Петро є найпершим помічником для тих, хто перебуває в полоні, казематах, під тортурами чи несправедливими судами; йому моляться про їхнє швидке й неушкоджене визволення.
-
Про дарування терпіння, стійкості та збереження миру в серці: святий допомагає подолати зневіру, душевний біль, депресію та не пустити ненависть у душу навіть серед найжорстокіших утисків.
Молитва до святого праведного Петра (Калнишевського) Багатостраждального
«О, святий і праведний отче наш Петре Багатостраждальний, воїне непереможний, козацький ватажче богомудрий і страднику Христів незламний! Ти земну владу і багатство на благо Церкви й народу свого віддав, а за правду й волю рідної землі кайдани і темницю соловецьку чверть віку терпеливо переніс, не зрадивши Спасителя свого. Поглянь нині з висот Небесних на землю нашу українську, на військо наше і народ багатостраждальний. Вимоли у Всемогутнього Бога перемогу правди над підступним ворогом, визволення всіх полонених і поневолених братів і сестер наших, а душам нашим — непохитну віру, взаємну любов і мужність. Будь нашим молитвеником перед Престолом Господнім, щоб, захистивши свободу й святині рідного краю, ми разом із тобою сподобилися прославляти Отця, і Сина, і Святого Духа на віки віків. Амінь».
Життєвий подвиг святого Петра Калнишевського промовляє до кожного сучасного українця: жодні стіни, темрява чи ворожі кайдани не здатні поневолити дух людини, яка живе правдою, любить свій народ і покладає всю надію на Бога.
